В: На цьому початку трирічного періоду до ювілею 1700-річчя від дня народження Святого Василія Великого, що для вас означає повернення сьогодні до духовної спадщини Святого Василія?
O: Для мене повернення до спадщини святого Василія означає відкриття того, хто й сьогодні має багато чого навчити нас. Його спосіб життя вірою надихає мене тим, що він не відділяв молитву від повсякденного життя, а навпаки, прагнув любити Бога та служити іншим конкретними способами. На цій подорожі до Ювілею я відчуваю можливість краще зрозуміти наше коріння, оновити наше покликання та згадати, чому ми слідуємо цій харизмі як василіани.
B: Проповідь закликає нас: «зверни увагу на себе». Як цей заклик резонує у вашому особистому житті, житті громади та місії?
O: Ця фраза змушує мене замислитися над важливістю зазирнути всередину себе та проаналізувати, як я живу своїм життям. Іноді, серед стількох справ та обов’язків, ми забуваємо піклуватися про своє духовне та емоційне благополуччя. Особисто мене це заохочує присвячувати більше часу молитві та зустрічі з Богом. У спільноті це нагадує мені про важливість життя з більшим терпінням, слуханням та доступністю, « терпінням один одного». А в моїй місії це нагадує мені, що я можу дати щось справжнє іншим лише тоді, коли спочатку розвину власні стосунки з Богом.
B: Як би ви хотіли пережити цю підготовчу подорож до ювілею як член Василіанської Родини?
O: Я хотів би пережити цей час як можливість для особистого та спільного зростання. Я хочу використати його, щоб поглибити своє розуміння василіанської харизми та зміцнити своє відчуття приналежності до василіанського ордену.